Назальна лікворея (витікання ліквору з носа; ринорея) – патологічний стан, який характеризується порушенням цілісності кісних та м’яких тканин основи черепа, виникле після черепно-мозкової травми, при наявності новоутворень основи черепа, іноді може виникнути спонтанно.
Пацієнти можуть запідозрити назальну лікворею при виділенні з носу чистої рідини не викликаючи роздратування слизової та шкіри носа.
Після операцій на основі черепа можуть виникнути псевдоринорея, можливо, із-за гіперсекреції слизової носа при порушенні вегетативної регуляції (частіше супроводжується відсутністю сльозотечі з боку оперативного втручання, з закладеності носа та почервонінням обличчя).
Діагностика назальної ліквореї
Цистернографія – введення контрастної речовини або радіонуклідного препарату з подальшою комп’ютерною томографією або сцинтиргафією;
Лікування назальної ліквореї
Лікування ліквореї ділять на консервативне та оперативні заходи. До консервативних заходів відносять міри по зниженню внутрічерепного тиску (ліжковий режим; діуретики; помірне вживання рідини; люмбальний дренаж). До хірургічного лікування відносять закриті дефекти основи черепа, можуть застосовуватись, як екстрадуральні так і інтродуральні заходи, в залежності від локалізації лікворної фістули.
Одним з най не безпечніших ускладнень назальної ліквореї у пацієнтів, не отримавши адекватну терапію – є інфекційне ускладнення (менінгіт та інше).