Гіпертиреоз

Гіпертиреоз – синдром обумовлений гіперфункцією щитовидної залози, що виявляється гиперсекрецією трийодтиронина (Т3) та тироксину (Т4).

Гіпертиреоз в залежності від рівня виникнення порушення розрізняють: первинний – щитовидна залоза, вторинний – гіпофіз, та ще іноді виділяють третинний – гіпоталамус;

При вторинному (гипофізарному) гіпертиреозі, причиною синдрому є гіперпродукція тиреотропного гормону (ТТГ) аденомою гіпофіза (тіреотропіномою) або гіперплазією тіреотрофіів.

Симптоми гіпертиреозу

До симптомів гіпертиреозу відносять ураження:

• Нервова система (порушення сну, підвищення збудливості, дратівливості; занепокоєння; емоційна лабільність);
• Серцево-судинної системи (тахікардія, підвищення систолічного та зниження діастолічного тиску; миготлива аритмія);
• Шлунково-кишкової системи (посилення апетиту, порушення стільця; функції печінки);
• Пітливість;

Відмінними ознаками вторинного гіпертиреозу можна вважати відсутність ауто імунних синдромів:

• акропатія;
• претібіальна мікседема;
• ендокринна офтальмопатія;

Більшість пацієнтів з вторинним гіпертиреозом, обумовленим тіреотропіномою, піддавалися неадекватної терапії, спрямованої на придушення функції щитовидної залози. Деяким хворим були проведені тиреоїдектомії, або терапія радіоактивним йодом, що могло призводити до прогресії пухлинного росту – аналогічно тому, як це відбувається при синдромі Нельсона і кортікотропіномі.

Також зустрічаються змішані ТТГ-продукуючі аденоми гіпофіза з гіперсекрецією, як соматотропного гормону (СТГ) з симптомами акромегалії, так і з гіперсекрецією пролактину з клінікою гіперпролактинемії.

Лікування гіпертиреозу:

Основними методами лікування тиреотропіном, що викликають вторинний гіпертиреоз, є хірургічна і променева терапії. Медикаментозний метод лікування використовується як доповнення до основних.