Синдром Пархона

Синдром Пархона – захворювання характеризується неадекватною секрецією антидіуретичного гормону (АДГ; вазопресин), обумовлене гіперфункцією ядер гіпоталамуса. Виявляється гіпонатриємією менше 130 * ммоль / л, та гіперосмоляльності сечі більше 300 * мосм / кг. Важливою складовою прояву клінічних симптомів є швидкість зниження рівня натрію в крові.

Симптоми синдрому Пархона

До симптомів гіперсекреції вазопресину можна віднести слабкість, нудоту, блювоту, головний біль, судомні напади, сплутаність свідомості та ін.

При хронічній гіпонатриемії, навіть при рівні натрію менше 130 * ммоль / л – вищевказані симптоми можуть бути відсутні.

При різкому зниженні натрію в крові може розвинутися порушення свідомості, набряк мозку, можлива зупинка дихання та летальний результат.

Також причиною синдрому може бути як наявність об’ємного процесу головного мозку (пухлини, аневризми, гематоми та ін.), Так і екстракраніальними новоутвореннями (дрібноклітинний рак легенів та ін.).

Синдром гіперсекреції АДГ, можуть викликати деякі лікарські препарати (тіазидні диуретики, трициклічні антидепресанти, інгібітори МАО і ін.).

На МРТ часто виявляється деміелінизація стовбура головного мозку.

Діагноз синдрому Пархона

• Синдром сольового виснаження;

Лікування синдрому Пархона

Після нейрохірургічних операцій можлива поява транзиторного синдрому Пархона, який регресує на фоні обмеження прийому рідини і додаткового вживання харчової солі. У важких випадках лікування синдрому полягає в внутрішньовенному введенні гіпертонічних розчинів в поєднанні з диуретиками.

___________

* Приблизне значення