Гідроцефалія

Гідроцефалія (від старогрецької ὕδωρ – вода та κεφαλή – голова) – надлишок скупчення ліквору у шлуночковій системі головного мозку, характеризується порушенням його відтоку, всмоктування,  ріже гіперпродукції.

При новоутворення гіпофіза або параселярних структур, частіше виникає обструктивна або ріже сполучена гідроцефалія.

Обструктивна гідроцефалія проявляється блокадою лікворних шляхів проксимальне архоноїдальних грануляцій, форма що повідомляє гідроцефалії, характеризується блокадою ліквороциркуляції на рівні арахноїдальних грануляцій.

Диференціальний діагноз гідроцефалії

• Замісна гідроцефалія (ex vacuo) – не є істинною гідроцефалієй, виникає в наслідок атрофії головного мозку, у процесі нормального старіння або від різних захворювань (хвороби Альцгеймера та інших).
• Гідроенцефалія, патологія характеризується заповненням ліквором порожнини черепа, в наслідок недорозвинення нервової пластинки, при нормальному розвитку кісток склепіння черепа мозкових оболонок;
• Агенезія мозолястого тіла;
• Синдром де Морсиєра септооптична дисплазія.

Лікування гідроцефалії

Основний заход лікування гідроцефалії – хірургічний. Мета лікування є зниження внутрішньочерепного тиску та нормалізації неврологічних функцій.  На даному етапі частіше застосовують різні види операції шунтування (відведення надлишкової кількості ліквору із шлуночків головного мозку):

• Вєнтрікулоперитональне шунтування (ВАШ) – відведення ліквору із бокового шлуночка головного мозку у праве передсердя;
• Шунт по Торкільдсону – відведення ліквору із бокового шлуночка у можечково-мозкову цистерну;

Також у різних ситуаціях можуть застосовуватись інші види оперативного втручання, такі, як люмбоперитонеальне шунтування, вентрикуло-перитонеальне шунтування та інше.

Ускладнення:

• Закупорка шунтуючої системи;
• Роз’єднання або обрив у місцях з’єднання шунтуючої системи;
• Зараження шунта;
• Ерозія шунтуючої системи через шкіру та інше.