Розуміння пухлин мозку: вплив на функцію мозку та різноманітні класифікації

Пухлина головного мозку, аномальний ріст у мозку, може призвести до здавлення та порушення найважливіших функцій. На відміну від інших органів, мозок захищений черепом, що забезпечує оптимальне середовище для його функціонування. Підтримка нормального внутрішньочерепного тиску є життєво важливою, регулюється секрецією та всмоктуванням спинномозкової рідини. Відхилення від цієї норми може призвести до болю та серйозних функціональних порушень.

Коли пухлина росте, вона займає обмежений простір у порожнині черепа, змушуючи тканину мозку, спинномозкову рідину та кровообіг пристосовуватися, механізм, відомий як компенсація. Під час цієї фази внутрішньочерепний тиск залишається стабільним, а його тривалість залежить від розміру пухлини та швидкості росту. Проте пухлини, що швидко прогресують, можуть перевершити компенсаторні механізми, що призведе до швидкого підвищення внутрішньочерепного тиску та небезпечних для життя порушень життєво важливих функцій мозку.

Цікавим аспектом фізіології мозку є відсутність рецепторів болю в самому мозку. Виникаючий головний біль, пов’язаний з пухлиною головного мозку, пов’язаний із твердою мозковою оболонкою, яка містить численні больові рецептори. Підвищений внутрішньочерепний тиск або пряме проникнення пухлини в тверду мозкову оболонку може викликати біль. Примітно, що відсутність больових рецепторів у мозку означає, що пухлина, що розростається, сама по собі не викликає болю.

Класифікація пухлин головного мозку є складною, враховуючи такі фактори, як походження, тип, локалізація та ступінь злоякісності. Первинні пухлини виникають у тканині мозку, часто з гліальних клітин, тоді як метастатичні пухлини поширюються в мозок з інших частин тіла. Пухлини можуть бути внутрішньо- або екстра-аксіальними, супратенторіальними або інфратенторіальними, розташовуватися в основі черепа, поверхнево або глибоко в головному мозку.

Типи пухлин головного мозку називаються на основі їх клітинного походження, і система класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я широко поширена. До поширених типів належать астроцитома, олігодендрогліома, епендимома, мультиформна гліобластома, менінгіома, краніофарингіома та шваннома. Ступінь злоякісності, від I ступеня (доброякісний) до IV ступеня (злоякісний), суттєво впливає на результати лікування.

Симптоми пухлин головного мозку відрізняються залежно від таких факторів, як розташування, розмір і швидкість росту. Загальні симптоми, спричинені підвищенням внутрішньочерепного тиску, включають головний біль, нудоту, блювоту, затуманення зору та сонливість. Місцеві симптоми, що виникають внаслідок впливу пухлини на специфічну область, охоплюють слабкість, оніміння, розлади зору, судоми, запаморочення, вертиго та порушення слуху.

Діагностика пухлин головного мозку значною мірою залежить від методів візуалізації мозку, причому МРТ є основним методом. МРТ з контрастним підсиленням виявляє подробиці пухлини та її зв’язок із навколишніми структурами. Розширені методи, як-от функціональна МРТ, дифузійно тензорна візуалізація та МР-спектроскопія, дають додаткові знання. КТ може бути корисним для демонстрації кісткової структури та кальцифікації.

Лабораторні дослідження рідко використовуються для діагностики пухлин головного мозку, в основному в окремих випадках, таких як оцінка рівня гормонів в аденомі гіпофіза. Однак наріжним каменем діагностики є патологічний аналіз пухлинної тканини, оскільки мікроскопічне дослідження залишається найнадійнішим методом, що скеровує ефективне лікування пухлини мозку.