Чи є період очікування перед операцією критичним фактором? Як інтервал між діагностичною МРТ і резекцією впливає на результати в осіб з діагнозом гліобластома (GBM)

Дмитрий Тесленко
Врач-нейрохирург. Медицинский стаж: 17 лет (11 лет по специальности). Приоритетные направления практической и научной работы — заболевания гипофиза, нейроонкология.

Оптимальна та безпечна резекція є золотим стандартом для пацієнтів, у яких на магнітно-резонансній томографії (МРТ) є підозрілі ураження, що вказують на гліобластому (GBM). Нинішня дилема полягає у відсутності консенсусу щодо терміновості хірургічного втручання для пацієнтів, які демонструють відмінний стан працездатності, що створює проблему для консультування пацієнтів і потенційно посилює занепокоєння пацієнтів. Це дослідження має на меті розгадати наслідки часу до операції (TTS) як на клінічні результати, так і на результати виживання пацієнтів із GBM.

Методи:

У цьому ретроспективному дослідженні розглядаються випадки 145 послідовних пацієнтів з діагнозом IDH–GBM дикого типу, які зазнали первинної резекції в Каліфорнійському університеті, Сан-Франциско, між 2014 і 2016 роками. Пацієнти були класифіковані на основі часу від діагностичної МРТ до хірургічне втручання (TTS): ≤ 7, > 7–21 і > 21 дня. Розширене програмне забезпечення використовувалося для вимірювання об’ємів пухлини з контрастуванням (CETV). Початковий CETV (CETV1) і передопераційний CETV (CETV2) використовувалися для оцінки росту пухлини, представленого у вигляді відсоткової зміни (ΔCETV) і специфічної швидкості росту (SPGR; % зростання/день). Загальну виживаність (ЗВ) і виживаність без прогресування (ВБП) вимірювали з дати резекції та аналізували за допомогою методу Каплана-Мейєра та регресійного аналізу Кокса.

Результати:

Серед 145 пацієнтів (медіана TTS 10 днів) 39%, 37% і 25% перенесли хірургічне втручання через ≤ 7, > 7–21 і > 21 днів після первинної візуалізації відповідно. Медіана ЗВ і ВБП становила 15,5 і 10,3 місяця відповідно, не показуючи значущих відмінностей між групами ТТС (p = 0,81 і 0,17 відповідно). Медіана CETV1 змінювалася в групах TTS: 35,9, 15,7 і 10,2 см³ відповідно (p < 0,001). Такі фактори, як передопераційна біопсія та звернення до відділення невідкладної допомоги за межами лікарні, корелювали із середнім підвищенням ТТС на 12,79 дня та зниженням ТТС на 9,09 дня відповідно. Відстань від лікувального закладу (середня 57,19 миль) не вплинула на TTS. У когорті зростання TTS асоціювався зі збільшенням ΔCETV в середньому на 2,21% на день. Проте TTS не вплинула на SPGR, стан ефективності за Карновським (KPS), післяопераційний дефіцит, виживаність, місце виписки або тривалість перебування в лікарні. Аналіз підгруп не зміг визначити групи високого ризику, для яких більш короткий TTS може бути корисним.

Висновки:

Розширений TTS для пацієнтів з підозрою на GBM не вплинув на клінічні результати. Хоча спостерігався помітний зв’язок із ΔCETV, SPGR залишався незмінним. Примітно, що SPGR був пов’язаний з гіршим передопераційним KPS, підкреслюючи важливість швидкості росту пухлини над TTS. Отже, незважаючи на те, що необґрунтовані затримки після початкової візуалізації є недоцільними, цим пацієнтам може не знадобитися термінова або екстрена операція, дозволяючи отримати висновки третинної медичної допомоги та додаткову передопераційну підтримку/ресурси. Необхідні подальші дослідження для вивчення підгруп, де ТТС дійсно може вплинути на клінічні результати.



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *